Давно хотів написати про "обычный разговор", і ось тепер хочу поділитися своїми враженнями.

Це супер. Це нове. Це хочеться подивитись. Хочеться це обговорити. На першому етапі це успіх. В Україні інтернет на диво залишається й досі не використаним політиками й журнаілстами. Хоча й ті і інші там проводять багато часу ніхто не використовує його навіть наполовину. Хоча інтернет в майбутньому взагалі може з"їсти тв.  Проект "звичайна розмова" великий прорив й інтернету, й журанлістики. По-перше такого ніхто не робив. А те чого ніхто не робив, завжди користується попитом. Напевно проект ще й десь комерційний, або потенційно комерційний. Завжди знайдеться людина, яка захоче влізти в камеру за гроші. 

Про ведучих. Обидва ведучих по-своєму доктори - психолог й проктолог, тобто гість це вже пацієнт, а якщо докторів два це вже консіліум,а якщо це консіліум то значить розмова буде цікавою точно. Мої враження від ведучих. Здається Стас ще тільки звикає до своєї нової ролі, трохи скутий.Але він працює над собою. Оксана більше працює в кадрі, більше дає запитань, трохі відбирає у Стаса його хліб, тому іноді Стас походить на статиста. Хоча моментами їхня робота в тандемі дуже цікава і злагоджена. Взагалі-то два ведучих-один гість спірне питання. 

Гості всі різні, хоча політики більше.

З іншого боку. 

На луганському тв засилля "говорящих голов". Таких передач вдосталь. Один-два журналіста, один-два-три-чотири гостя, камера, мікрофон і студія. І передача лише обмежена хронометражем. Немає по-справжньому цікавих повноцінних передач, які роблять команда журналістів, а не один як це зараз.. Те що інтернет-тв-проект починається з такої передачі "говорящих голов" це зрозуміло. З цього починати простіше. Мінімум затрат. Головне на цьому не зупинятися, а зупинятися не треьба, тому що це зіграло. Якщо зупинитися лише на таких розмовах, це досить швидко набридне, тих самих людей можна подивитись кожен тиждень й по звичайному тв.

Думаю слід змінити антураж. Прибрати стіл з екрану. Вийти з нього. Розмова передбачає неформальну атмосферу. А стіл дещо огороджує глядача від гостя. Можливо слід викорсиати не знаю там природу, територію гостя, щось таке.

Ідея добра, а напередодні виборів президента й мера ще й комерційна. Хочеться вірити що створювався цей проект не лише заради грошей. 

Вечірня школа, ПТУ, три церкви - православна, свідків ієгови, і ще якась. Бібілотека. Спортивний майданчик з футбольним полем де проводяться змагання на місцевий кубок. Їдальня. Троянди надворі. Чисто.

Це нариси краснолуцької виправної колонії яку мені довелось відвідати цими вихідними. Їздив я туди азнімати змагання із шахів.

На мій погляд вони всього више написаного не заслуговують.

В тюрмі я не вперше знімаю, але саме зараз вдалось поспілкуватися із засудженими у неформальній обстановці (якщо звичайно її можна такої назвати).Багато молодих.  Була з нами дівчина із місцевого тв. Якби не охоронці... Палив з ними в туалеті, пригощав сигаретами. Але весь час памьятав хто вони. Завжди коли працюю в колонії борюся із собою. Думаю ну от я зараз покажу цього засудженого по телевізору. А його побачить мати вбитого ним сина. Ну як вона все це сприйме. На мій погляд це дуже делікатне питання.З іншого боку глядачі хочуть знати що там відбувається за гратами, як вони живуть, що їдять. 

Репортаж сьогодні о 19.00. ЛОТ.

 Я завжди намагаюся якнайвідповідальніше ставитися до кожної своєї появи в кадрі. Я зараз кажу про стендапи. Тебе усі побачать, а тому ти не маєш права виглядати погано. Але найголовніші твоя поява в кадрі має відповідати правилам журналістським. Так, й у мене були помилки,і я їх намагаюсь більше не робити. Якщо у мене на грудях логотип відомої марки, я перодягну майку ззаду наперед. Класика жанру має бути витримана в стендапі. Журналіст неповинен ні з чим асоціюватися, це просто людина яка стала свідком того що ви не змогли побачити. Глядач це не твій старий друг, якого ти знаєшь так давно, що можеш зустрічати на порозі в трусах. Я ніколи не розумів, й напевно не зрозумію, навіщо журналісти переважно чоловіки(луганські у тому числі), особливо в інформаційних програмах, тобто новинах, тримають руку на стендапі в кишені. Невже в момент стендапу вивалились яйця, або закортілося їх почесати? Якщо нікуди подіти руки в кадрі не треба ними робити дурні речі на очах у глядачів.

Вже четвертий день на роботі. Практично вся редакція у відпустці. Компів більше ніж журналістів. Коли таке було?

Тем для сюжетів немає теж.

Якщо є пропозиції, давайте їх сюди. 

З наступного тижня піду в довгоочікувану відпустку. Чесно кажучі дуже втомився. Так повелося що у журналістів прийнято вважати початком року, телевізійного року вересень. Тож можна сказати що цей телевізійний рік для мене закінчився. Як завжди багато було цікавого, різнопланового. Хочеться відмітити якійсь один сюжет, але так оджразу й нічого не пригадую...

Хоча...Вразило перебування у Словьяносербській колонії. де сидять довічно увьязнені. До цього разу і після ще не був у тюрмі.

Кожен журналіст хоче зняти щось таке щоб потім цим гордитися, щоб сюжет набув резонансу, щоб від нього аж дух спирало, а головне щоб це допомогло людям. Хоче хоче. 

Сьогодні виходить останній в цьому сезоні телевізійному мій сюжет.Дуже довго готував його. Аж надто довго. Вийшов тривалим, але змістовним. Він може залишитись ніким не поміченим, а може стати скандальним. В ньому я сказав трохи менеш ніж хотів, але більше ніж міг. Показати правду в українському ефірі дуже важко. Ще важче щоб за цю правду був хтось покараний. 

Сюжет про спортивну школу номер 1 що на Демьохіна, 23.

Сьогодні о 19.00 на телеканалі ЛОТ "Події в обличчях та деталях"

Потім розкажите що було після...

Це  дивовижно. Захоплююче. Це неймовірно спостерігати за тим, як людина, яка тільки народилася, ще нічого не вміє, починає з кожним новим днем опановувати науку про життя. Перший погляд, перший взятий в руку предмет, навичка перегортатися зі спини на живіт, навичка сидіти, підводитись і стояти. Перший крок - це було дивовижно. Перший поцілунок. Речі, які в повсякденному нашому життя здаються нам такими простими, насправді далися нам дуже важко. Дивлячись на те, як людина росте в людину, розумієш багато речей, тих які не можна зрозуміти поки не пройшовши через це. Між тим, найголовніше ще попереду, незабутні моменти та враження.

А колись він скаже - "Тато, ти нічого не розумієш"? і захлопне двері

З днем народження, синку. 

 Вопрос 1. Провинция Лангедок 1668 год . (фильм "Курьер").

Вопрос 2. Джонни-мнемоник (Киану Ривз).

Вопрос 3. Стенли Кубрик ("Космическая одиссея 2001")

 Если вам когда-нибудь попадутся статьи или книги по обработке изображений, вы обязательно увидите в качестве тестового изображения фотографию симпатичной молодой девушки в шляпке, смотрящую на вас вполоборота. Это Лена, или, как чаще говорят в научном мире, standard test lenna image. О том, кто такая Лена и как она появилась на страницах самых респектабельных научных журналах, пойдёт речь ниже.

В задачах обработки изображений важно выбрать тестовый объект. Это не так просто, как может показаться на первый взгляд: на изображении должно быть достаточное количество деталей, отсутствовать строго периодические элементы, изображение должно быть доступным для других исследователей (возможность повторения экспериментов). В общем, серьёзная задача.

Как это было
Всё началось с того, что в начале 1970-х инженеры из Университета Южной Калифорнии искали тестовое изображение для использования в работе, которая послужила в будущем основой для стандартов JPEG и MPEG. Им надоели обычные тестовые изображения, унылый материал, относящийся ко времени работы над телевизионными стандартами в начале 1960-х. Они хотели что-нибудь глянцевое, что гарантировало бы хороший выходной динамический диапазон. И тут один из сотрудников лаборатории принёс свежий номер журнала Playboy с фотографией Лены Содерберг (Lena Sjööblom), Мисс Playboy за ноябрь 1972 года. На фотографии - красивая девушка в шляпке и сапожках, которая стоит вполоборота к зеркалу. Кроме шляпки и полусапожек на Лене больше ничего не надето.

Безусловно, Лена понравилась всем: и фурье-спектр у неё, какой надо, и деталей нужное количество, и источник - доступнее некуда. Поэтому разворот Плэйбоя засунули в сканер, а так как сканер был барабанным, с разрешением 100 линий на дюйм, и исследователям была нужна картинка 512x512, то они отсканировали верхние 5.12 дюйма.

Изображение Лены как-то очень легко прижилось, стало широко распространённым и узнаваемым, и многие исследователи даже не подозревали, откуда оно взялось. «Лена, просто Лена» стала настолько привычной и родной, что некоторые считают её Мадонной информационной эпохи. Что только не делали с этим изображением - сжимали, размывали, выделяли границы, корректировали цвета, деформировали и разбивали на регионы...

Главный редактор журнала IEEE Transactions of Image Processing, David C. Munson, отчасти объяснил, почему именно изображение Лены такое удачное. Во-первых, изображение содержит хорошую смесь деталей, однотонных областей и текстур, что служит прекрасным материалом для тестирования алгоритмов обработки изображений. Во-вторых, это фотография очаровательной девушки. Так что не удивительно, что сообщество исследователей (в большинстве своём мужское), так держится за это изображение.
Конечно, есть и другие изображения: cameraman (человек с камерой, любимый тестовый объект в MATLAB), Barbara (сидящая девушка с косынкой на голове), baboo (бабуин, много мелких деталей) и так далее. Но никто не приобрёл такой широкой славы, как Лена.

Авторские права
А тем временем Playboy даже не подозревал о том, что фрагмент их изображения гуляет широкими тиражами по другим журналам - до момента, пока Lenna Image не появилось на обложке Optical Engineering. Тут проснулся владелец копирайта, и начал грозить судом научным журналам, в том числе и IEEE Transactions of Image Processing, одному из наиболее респектабельных журналов в области обработки изображений. Произошедшее вызвало оживленные дебаты в научном сообществе - никто не хотел отдавать Лену!

К счастью, с журналом Playboy удалось договориться и ситуация разрешилась мирно: изображение можно совершенно законно получить, в том числе и с официального сайта Лены. Более того, журнал Playboy начал гордиться своей ролью, помог разыскать Лену (она так и живет в Швеции) и пригласить ее на 50-ую юбилейную конференцию Научного общества по технологии формирования изображений, где её и представили как «First Lady of the Internet».


Земная слава
Лена Содерберг, ныне солидная дама, вышедшая замуж, до сих пор живёт в Швеции с семьёй и тремя детьми. Интернетом она никогда не пользовалась и поэтому не подозревала о своей славе. До тех пор, пока ей не рассказал об этом репортёр, бравший у неё интервью. Лена была приятно удивлена тем, что случилось с её фотографией прошлых лет - так она впервые узнала о своей огромной популярности в научных кругах.

Её пригласили на юбилейную, 50-ю конференцию Society for Imaging Science and Technology, проходившую в 1997 году. Вот фотография Лены с главным редактором:

Для неё было большим сюрпризом, что на конференции серьёзные с виду учёные мужи толпятся вокруг неё, ожидая автографа и надеясь с ней сфотографироваться. «Как же я, вероятно, надоела вам за эти годы..» — сказала смущенная Лена в своей речи.
У Лены теперь свой веб-сайт, на котором много интересного. И рассказы о жизни, и нежданная слава, и, конечно, легендарная фотография в полный рост, в годы ударной молодости, принесшее славу :-)
А журнал Playboy за ноябрь1972 стал самым продаваемым номером (7.161.561 экземпляров).
 

ось вона http://myalbums.ru/wp-content/uploads/2008/06/lena_ful.jpg

В останньому номері журналу  playboy пройшов кіноконкурс. Три питання - три портаивних жорстких диска seagate freeagent go 320 gb. В редакції я єдиний хто купує журнал, тому саме я вистпив ініціатором участі редакції в цьому конкурсі. За пьятдесят хвилин за допомогою мозку кількох журналістів, вікіпедії та мозку луганських ерудітів ЩоДеКоли всі три питання були розлущенні мов горіхи. Завтра виходить новий номер журналі й ми дізнаємось чи виграли ми хоч один портатвиний диск.

А поки пропоную вам відповісти на саме ці три невеличких запитання. Переможець отримає пачку цигарок Lucky strike з моїм автографом. Хто перший той й перможець. Забрати приз можна буде на прохідній телеканалу ЛОТ.

Підказка: питання так чи інакше повязані із носіями або хранителями інформації. 

Питання: (в орігіналі)

1. Герой этого фильма заявил, что всю жизнь мечтал быть "шестеркой", первое копье получил в подарок от своего отца и помог лучшему другу осуществить давнюю мечту о демисезонной одежде. Когда и где, по его собственным словам, он родился?

2. Скачать 160 гб информации с этого "носителя" помог хакер, чьи предки около 60 млн лет назад приняли решение поменять среду обитания с сухопутной на водную. Как называется этот фильм?

3. Если в английском алфавите на одну букву сдвинуть инициалы главного антигероя этого фильма, в котором величественные корабли проплывают перед зрителем под "Голубой Дунай" Штрауса, то получится название компьютерной компании IBM. Назовите имя режиссера, снявшего эту картину?

відповіді приймаються до 17.00 вівторка 23 червня. 

 Сьогодні в 19.00 щотижнева наша програма. Особисто я впродовж тижня готував матеріал щодо внесених змін до карного кодексу стосовно "зберігання" порнографії. Тобто весь тиждень знімав порно. Ця тема як ніяка інша до цього жваво обговорювалася в редакції. Стала в нагоді моя невеличка колекція "Playboy". Посміялися усі над критеріями порнографії вітчизяної комісії з моралі. Подивились порно в інтернеті. Коротше тиждень пройшов під знаком "полунички". Скільки фонду бібілотеки Горького можна вважати порнографією, чи вважає свої роботи порнографією скульптор Шматько???

ЛОТ. 19.00. "Події в обличчях та деталях"